Аліна Терлецька: «Після знайомства з ССХ Україна - я дуже змінилась!»

Аліна Терлецька, закінчила Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого у Харкові, з першого курсу вона відвідувала заходи ССХ Україна, згодом стала активним волонтером, а зараз є стажистом в ССХ Харків. Вона поділилася, як змінилося її життя після знайомства зі студентською християнською організацією.

Аліна, розкажи, чому ти захотіла бути частиною руху ССХ Харків?

- Колись мені теж вдасться допомогти якійсь такій дівчинці, а можливо і навіть не одній: подолати свої комплекси, страхи, замкнутість, одинокість, розібратись в собі, у своїй вірі, як колись у свій час допомогли мені й врятували від безлічі дій, які могли б закінчитися летальними наслідками в моєму житті. Вірю, що в цій організації Бог буде використовувати мене, як Свій інструмент…

- Як ти взагалі дізналася про студентську організацію?

- Про ССХ Україна дізналась ще на першому курсі, мені здається, я дуже зацікавилася всіма проектами, це відбулось в той період, коли я цього дуже потребувала. Це було відповіддю на мою молитву. Я ще не зовсім розуміла чого я хочу, але мені чогось не вистачало, я так хотіла знайти друзів-однодумців, з якими ми будемо йти проти системи. Перші два місяці навчання в університеті дали зрозуміти, що сама я не впораюсь, було багато викликів і спокус.

- З якими найбільшими викликами тобі довелося зустрітися?

- Корупція, алкоголь, дошлюбний секс… Мої одногрупники дивились на мене косо, я зіштовхнулася з нерозумінням, з осудом що не така як вони, інколи вони оточували мене і завалювали питаннями, щодо моєї віри, і зізнаюсь чесно, я не змогла відповісти їм гідно, я ще тоді сама толком не розуміла у що і навіщо вірю. Жити з вірою в серці - мене так виховали ще з самого дитинства. Лише дідусь обзивав мене «сектанткою», і це завжди було для мене боляче. Я ходила до церкви, але там не було багато молоді, ніхто не проводив молодіжок. Я часто думала навіщо я живу, що Бог від мене хоче, я не розуміла, чому цей Всесвіт не такий, яким його малювала моя наївна уява, чому так багато несправедливостей, чому так багато страждань, чому всі такі злі, я часто думала про смерть, що хочу швидше потрапити до Бога, я нікому про це не говорила, бо було соромно за такі думки. Я була розчарована в усьому, особливо в дружбі та коханні. Одного разу я наважилась навіть прийняти наркотик. Мені здавалося, що я вже була на межі чогось страшного.

- Як почалися зміни у твоєму житті?

- Згодом мені написав один хлопчик з мого університету. Спитав, чи я християнка, розповів, що він теж християнин і запрошує мене читати Біблію з іншими християнами-студентами. Я погодилась, але мені було якось страшно, і я думала: "а раптом це якась «секта», може все ж не йти", а з іншого боку було цікаво, тому я взяла з собою знайомого-атеїста, в мене тільки такі знайомі були, щоб вони не змогли нам «промити мізки», мій знайомий був дуже розумний і не піддавався на такі християнські речі.  Ця зустріч мені дуже сподобалася, навіть досі пам'ятаю, що ми читали і в якій кафешці це було. Я просто відчула як зголодніла по такому живому спілкуванню,  як мені насправді не вистачало таких зустрічей. Потім кожного тижня я чекала наступної зустрічі. Мене так підбадьорила думка, що я зовсім не одна християнка в цьому університеті, ще як мінімум 5 людей теж віруючі. Для мене це було такою великою радістю та підтримкою. Мені так подобалися щотижневі молитви на території університету. Після знайомства з українською спілкою студентів-християн я дуже змінилась!

- Чим саме допомогла організація ССХ Україна?

- Організація допомогла мені втримати та зміцнити віру, розвивати особисті відносини з Богом і взагалі, почати сприймати Бога зовсім по-іншому. Раніше Він був для мене Тираном та Карателем, а тепер це Люблячий Батько, що піклується про мене кожної секунди. Я стала впевненіше. Ніколи не думала, що потраплю до місіонерської поїздки до Молдови, що колись буду домовлятися, щоб у нашому в пафосному університеті  проходив Тиждень Місії (знали б, як в мене тоді тремтів голос в кабінеті проректора), що в моїй церкві мені доручать організовувати молодіжні служіння), що колись вперше піду до Карпатського походу, і вперше стрибну з моста. І буду мати справжніх друзів. Це були найщасливіші та найзмістовніші 4 роки мого життя.

- У твоєму житті є тверді позиції та цінності, якими ти керуєшся…

- Всі мої пріоритети витікають з любові до Бога. Я люблю Бога і не хочу Його засмучувати, якщо раніше я намагалась не грішити, щоб не потрапити до пекла, то зараз я не хочу грішити, бо люблю Його. Я хочу бути покірною та слухняною Його донькою і знаю, що в першу чергу це потрібно мені. Я розумію, що від нього залежить все моє життя. Коли я не йду на компроміс, то так я вчусь довіряти Йому, і тоді бачу як Він діє у моєму житті. Часто молюсь і прошу, щоб допомагав вистояти гідно. Також часто не йти на компроміс допомагає самоаналіз. Знаходжу час, щоб проаналізувати свою поведінку, зрозуміти мотиви своїх вчинків. Для цього потрібно бути відвертим та щирим з самим з собою. Люблю ці слова з Біблії: "Вглядайся в себе та в Писання...".

- Як бути світлом Христа для молоді, яка не знає Бога?

- Особисто мені завжди допомагала моя щирість та відкритість. Було декілька випадків, коли людина категорично була проти моєї християнської позиції,  але їй все одно хотілося бути зі мною поряд, їй хотілося проводити зі мною час, спілкуватися, дружити. Вона казала. що від мене йде якась світла, добра енергетика. Тому бажаю щиро вірити, щиро зізнаватися у своїх недосконалостях та фейлах. Зізнаватися, що ви не можете відповісти на всі питання. Ще я помітила, що спочатку люди дивляться на поведінку, вчинки, а потім дивуються і питаються:"навіщо ти це робиш, навіщо допомагаєш іншим?" і тоді можна сміливо говорити, хто є нашим Натхненням та Взірцем. Тому треба поводити себе так, щоб людині захотілося спитати в тебе про Христа.

- Аліна, зараз ти стала частиною команди ССХ Харків, які ваші плани?

- Плануємо налагоджувати стосунки з церквами Харкова. Співпрацювати з ними. Щоб церкви почали сприймати нас, як місточок між університетом та церквою, а  також дуже хотілося, щоб колись в усіх університетах, коледжах, училищах, і навіть школах нашого міста  активно функціонували осередки студентів-християн. Тож будемо плідно над цим працювати.

- Твої побажання студентам-християнам?

- Розвивати відносини з Богом, за цими всіма парами, заліками, іспитами ми часто забуваємо приділити час найголовнішому, бажаю не обкрадати Його, та віддавати Богу Боже, а навчанню навчання. Не жити марно, проживати кожну хвилину, наповнюючи її сенсом. «Кайфувати» від процесу, а потім вже й від результату, мати мир та спокій, розуміючи, що все в Божих руках. Важливо довіряти Богові, відкривати перед Ним бажання серця і бути за Йому вдячним!

- Дякуємо за бесіду!

Прес-центр ССХ Україна.