Юлія Ніколайчук: “ССХ Україна надала великі можливості і розширила мій кругозір»

Юлія Ніколайчук працювала виконавчим директором ССХ Україна 4 роки. В інтерв’ю вона розказала, які зміни відбулись в організації та в її особистому житті за цей час. Як лідеру–жінці вдалося співрацювати з партнерами, церквами, університетами та створити команду мрії. Також вона поділилася думкою, як ефективно доносити Благу звістку до молоді  та працювати зі студентами.

     

 

  • Юлія, ти пов’язана з ССХ Україна вже 17 років. Як все починалося і чому захотіла приєднатися до цієї організації?
  •  Ще коли я була на першому курсі студенткою в Житомирському педагогічному університеті імені Івана Франка, мене запросили на зустріч. Це була група вивчення Біблії і вже через місяць я прийняла рішення слідувати за Христом. Також пішла до церкви. З 2003 року я стала активним лідером в ССХ Україна, вела евангелізаційну групу по вивченню Біблії у себе в гуртожитку. Після університету у 2006 році дуже хотіла працювати в цій організації, але тоді була певна фінансова криза. Тільки через рік тодішній керівник Боб Греман запросив мене працювати до Криму, щоб створити там осередок. Тож працюю я в ССХ Україна 12 років: спочатку була студентським працівником, через кілька років регіональним координатором і останні 4 роки виконавчим директором.

 

  • А чому саме Крим? Ти з Житомирської області.
  • На той час там була потреба у місіонерах і мене туди направили. Переїхати до Криму було дійсно далеко від дому і, чесно кажучи, перший мій рік в Сімферополі був дуже складним. По-перше, я україномовна, а там практично всі російськомовні, постійно чула зауваження і прохання говорити російською, по-друге, там багато мусульман, я не була підготовлена з ними працювати, по-третє, тоді моя група була нечисленна, але я все одно була вірна і вела її навіть для одного студента. По-четверте, я за рік змінила шість разів житло…

 

  •  Як ти опинилася у Києві?
  •  Я не збиралась нікуди втікати, це не про мій характер, я люблю долати труднощі. Але мені приснився сон, який навів мене на думку, що я готова на переїзд в будь-яке місто. Тоді я звернулась до керівництва і спитала, що може я потрібна десь в іншому місці. Я була «легка на підйом», не всі могли тоді взяти та переїхати. Як раз була криза в Києві, а це стратегічне місто, а Харків закривався на той момент, з Харкова працівників перевели до Криму, а мене направили до столиці. Ця ротація відбулась у 2008-му, відтоді я в Києві і це дало мені великий поштовх. Тут я більш відчувала себе своєю.

 

     

  • З якими труднощами ти зустрілася у Києві?
  • Я пам’ятаю, як мені говорили, думаючи, що я приїхала з Сімферополя, а я взагалі з села родом: «ти приїхала з провінції, і хочеш в Києві успіху добитися з молоддю. Ти не «шариш», ти не знаєш, яка тут молодь «понтова», модна і ти не справишся, в тебе нічого не вийде»... Коли мені кажуть, що в мене нічого не вийде - мене це так бадьорить. Я кажу «окей, нічого не вийде, спробуємо!». Через 2 роки мені вдалось побудувати осередок у КПІ, який був таким, як я мріяла, у нас було 15 студентів-лідерів, у двох гуртожитках проходили активності. Щодня була якась подія, приходило купа світських студентів. Це були євангелізаційні групи, ми читали Біблію, проводили різні ігри, неформальні зустрічі, робили класні проекти, студенти виходили з зони комфорту. Це був незабутній час.

 

  • Твоїм головним завданням у Києві тоді було знайти християн-студентів, підняти лідерів, які б відкривали групи у вишах?
  • Моїми обов’язками тоді було знайти у двох університетах Шевченко і КПІ студентів-християн, передати їм бачення ССХ Україна, навчити, як проводити групи. Я зустріла в КПІ пару хлопців, які вже намагались робити це і в них не виходило. Коли ми зустрілися, я поділилася баченням і у нас дуже швидко почало все виходити. Їм просто не вистачало когось зі сторони, хто б направив їх запал, мінімізувавши страхи та внутрішні богословські дискусії. Стартували з нічної екскурсії по місту, потім соцопитування, проекти на рівні гуртожитку і потім вишу, щотижневі групи по вивченню Біблії й так далі. В нас сформувалася дуже сильна команда віруючих і тому приваблювала багато інших студенів. До нас долучалися іноземні студенти з Ірану, студенти з інших вишів Києва. В результаті одна студента покаялася і потім почала ССХ у своєму універі.

 

      

 

        - Які твої ідеї та інновації були втілені за час твоєї роботи як студпрацівника?

  •  В нашій організації дуже багато свободи для створення проектів. Мені пощастило мати стажування в ССХ Англії. Я жила там місяць, працювала з лідером, їздила на різні проекти і власне запозичила проекти «Тижні місії», які ми успішно проводимо з 2014. Ми почали з Києва і потім по всіх містах. Зараз це дуже хороший проект публічного благовістя і власне теж я вивчала, як створюються осередки. Ми ввели це бачення і стратегію для створення осередків в ССХ Україна. Також ініціювала соціальне служіння сиротам, його також розпочали в Криму, Харкові, Києві, отримували навіть на це гранти.

 

  • Розкажи, будь ласка, про свої досягнення за час керівництва в ССХ на всеукраїнському рівні.
  • Коли я починала, як директор, то було 16 людей в команді, зараз 29 працівників, тобто майже вдвічі виросла команда, пожертви теж зросли практично вдвічі: з 79000 до понад 200000 доларів в рік. В Україні в доларовому еквіваленті завжди було важче зібрати пожертви, але ми працювали. Кількість партнерів зросла вдвічі: з 146 до 298 і сума пожертв в Україні зросла з 700$ до 20 000$. Дуже зросла впізнаваність ССХ Україна серед студентів, церков, серед інших організацій. Цьому є ряд причин: З 2016 року в нашому штаті почав працювати піар-менеджер, розробили стратегію, провели професійну піар-компанію, оновили сайт, зробили рейсталінг, надрукували брендову продукцію, якої в нас ніколи не було. Налагодили партнерство. Партнерство - це взагалі моя сильна сторона, за ці останні роки ми брали участь у великих проектах, таких як День подяки, Вогонь надії, Живий рух, Новомедіа Форум, ВЕЛФ, Глобальний лідерський Саміт. Ми презентували ССХ Україна на всіх цих майданчиках, їздили по церквах, давали презентації. Впізнаваність виросла завдяки проекту «Відкрий». Це Євангеліє від Луки. Ми надрукували 20 000 російською, потім 6400 українською, 5 000 роздали на День подяки ще за кошти партнера. Тобто в ССХ Україна розповсюдили 31 400 плюс наші партнери. Всього понад 90 000 було надруковано і роздано. Наша продукція - це був ресурс, який служив церквам. В нас була офіційна співпраця з ЄХБ з великим союзом, була теж співпраця з Кемпус Крусейд Україна для Христа. З останніми вирішили об’єднатися задля роботи з церквами, проводили тренінги для церков по євангелізму серед молоді, студенів. Це був хороший досвід синергії.Також вважаю важливим досягненням є те, що організація зросла і укріпилася структурно, були розробленні ряд політик, по внутрішній та зовнішній комунікації, політика по персоналу, були розроблені письмові щомісячні звіти, опісля яких були обов’язкові зустрічі з супервайзером наживо чи по скайпу, якщо працівник працює дистанційно.

 

  • Такі результати, скоріш за все, є результатом твоєї праці над особистим професіональним рівнем лідерства…
  • Я багато навчалась лідерству, закінчила дві програми в УКУ, LvBS, плюс - міжнародну дворічну IFES програму по лідерству “Global leadership initiative”. Старт мого керівництва співпало з часами Майдану, коли очікувалося, що ми - християни маємо бути більш професійними, щоб змінювати країну. Було недостатньо робити своє служіння добре, але треба було робити на вищому рівні.

 

  • Відомо, що в організації ти підтримувала і створювала можливості навчання працівників.
  •  При мені були створені такі позиції, як HR-менеджер, project-менеджер, PR-менеджер. І в нас наразі гарно розроблена і втілена річна програма для підготовки працівників (стажерська). Також, наші працівники постійно навчаються, проходячи наші тренінги, також вступають до семінарій, УКУ. Для цього ми надаємо додаткову відпустку, часто виділяємо кошти, гукаємо окремі гранти, щоб наші співробітники зростали професійно. Ми підбадьорюємо кожного працівника писати річні індивідуальні плани розвитку. Кілька років поспіль ми платили за курси англійської мови, щоб всі працівники володіли англійською мовою. Я багато працювала над довірою та професіоналізмом в команді, в результаті команда стада привабливою, куди інші хочуть долучатися. Наразі у нас великий конкурс на посади. За своє 4-річне керівництво я найняла 22 співробітників.

 

       

 

  • Які найсильніші проекти вдалось впровадити за цей час?
  • Нам вдалося вирости в публічних проектах, ми навчилися робити великі публічні євангелізаційні проекти, це такі, як Тижні місії, Тижні першокурсника. Вони були дуже чисельні, тисячні, вони відбувалися на території Вищих навчальних закладів або на рівні міста (фестиваль в Харкові). Також проекти Марк Драма, відкриті лекції. Наша сильна сторона – це гарна база апологетів з Європи, України, з ким ми робимо офіційно на території вишів відкриті лекції. Відновлена робота студентської ради. За ці роки була відкрито ССХ у Миколаєві і укріпилася ССХ у Переяславі -Хмельницькому. Ми підтримували і розвивали 2 країни - Грузію і Молдову, здійснюючи туди місіонерські поїздки і приймаючи їх на навчання в ССХ Україна. Теж нами були розроблені власні проекти: це євангеліційна гра “У сенсі?”, проект «Відкрий від Івана» розроблений нами, з нашими ідеями, втілена ідея розкрити тему влади, перекладені книги “Особисте благовістя” Джона Стотта потім книга “Служіння Богу в сучасному місті Патріка Джонсона.

 

    

 

  • Ти працювала в університеті з викладачами. ССХ Україна багато працює на території навчальних закладів. Як ви співпрацюєте?
  • Співпраця з вишем дає результат тоді, коли головною метою є допомогти. Коли ми приходимо з конкретними пропозиціями розвивати університет, систему освіти і студентів в цілому. Ми починаємо з організації безкоштовних англійських клубів, кіноклубів, дискусійних платформ, лекцій і так далі. Коли ми запрошуємо закордонних професорів, апологетів з PhD рівнем, то ми заходимо в університет через «парадні двері». Найкраще коли будь-який проект робиться з ініціативою студентів цього університету, а організація - це як додаткова підтримка, яка дає ресурси. Юридично ми маємо право проводити такі проекти. Але так як ми базуємось на християнських цінностях, то часто отримуємо звинувачення в релігійній пропаганді. Велику роль грають особистісні стосунки, їх потрібно розвивати, їх треба будувати і довіру треба напрацьовувати - це досвід з роками. Для того, щоб нас університети сприймали адекватно, то потрібно мати публікації чи в газетах, чи в журналах. Над цим ми працювали окремо, тому маємо українську та російську сторінки в Вікіпедії.

     

 

  • Які саме зміни в тобі відбулися, чого ти досягла, які навички здобула?
  •   Коли стала директором, кілька працівників сказали мені, що в ролі директора я яскравіша і ефективніша, ніж в ролі студентського працівника. Коли я стала керівницею, то зрозуміла, що я на своєму місці, мені комфортно, виявляється, в мене є для цього все необхідне і навіть талант. Я зросла як лідер, виросла в багатьох компетенціях, таких як - розвиток партнерства, ведення переговорів, публічні виступи. Починала з 10-20 людей, зараз сотні, останній спіч був перед аудиторією 2500 людей.

 

  • Давай повернемось до того, чого ти навчилася?
  •  Ще я вивчила англійську мову з нуля, я прийшла на роботу в ССХ без знання англійської взагалі, а зараз я в США даю по 30 презентацій за поїздку, виступаю як спікер на європейських форумах, давала інтерв’ю на радіо BBC у Англії. Також я набула навичку писати, почала вести блог і телеграм, зараз пишу свою книгу. ССХ Україна надала великі можливості і розширила мій кругозір, міжнародний досвід розбив багато стереотипів. Окрім особистого розвитку, ССХ для мене – це про вплив, тому, що я вірю - студенти мають великий потенціал і працюючи з ними, навчаючи їх, ми можемо впливати на різні сфери країни і суспільства в цілому. Наприклад, боротись з корупцією, підіймати студентів для політики, економіки, для бізнесу і це дуже круто. Я щаслива бути частиною цього.

 

      

 

  • Що було найскладніше в роботі?
  • Найскладніше для мене було звільнення працівників. Я то важко переживала. Для мене дуже важливо побудувати командну на довірі і в єдності. Тому, я завжди навчала регіональних координаторів, коли вони приїздять на квартальну зустріч, не просто  представити свій регіон та його інтереси, а бути лідерською командою, яка піднімає питання всієї організації, вболіває за неї, приймає рішення, змінює і виводить на новий рівень. Ціллю такої команди має стати задоволення інтересів всієї організації, а не лише свого міста чи регіону. Для мене це теж велика перемога. Звичайно, не обійшлося без конфліктів. Також важко давалося поєднувати дві ролі лідера – слуги та начальника, публічного діяча.

 

 

  • Яким, на твою думку, має бути лідер, які повинен мати якості?
  •  Поєднувати в собі два стилі. Перший - лідерство слуги - це служити команді і організації, щоб досягати їх цілей. Другий - публічного лідера. Мені він треба був, щоб побудувати партнерство з церквами та іншими великими організаціями. Коли бачать сильного лідера, коли знають керівника, як лідера думки – то серйозно сприймають всю організацію. Але для колективу лідер має бути своїм, доступним, працювати разом пліч о пліч з командою.

 

  • Яка роль була для тебе більш природна?
  • Я орієнтована на результат, бути публічним лідером мені було дуже природно, в мене це добре виходить, Але також бути в стосунках для мене залишалось пріоритетом, хоча певно яскравіше виходило бути публічним лідером. Ознакою важливості стосунків в команді було те, що квартально в нас були зустрічі старших працівників, щомісячні скайпи з кожним окремо, навіть був формат «ранкова кава з директором», куди могли прийти всі працівники поспілкуватися. Я започаткувала командний ретріт (це фізичний, духовний і емоційний відпочинок, відбувався на Різдво в Карпатах).

 

 

  • Щоб ти порадила наступному керівнику, що треба покращити в організації?
  • Зараз на часі в організації зробити ребрендінг, щоб виглядати стильно, сучасно, щоб говорити на мові молодої людини, стати більш доступними в комунікації, бути релевантнішими до життя молодої людини. Євангеліє має відгукуватися і бути таким, яке відповідає на потреби сучасної молодої людини. Хоча, мені вдалося збільшити команду і бюджет вдвічі, це не збільшило кількість студентів-лідерів. Мені здається, що треба переглянути методи роботи зі студентами. Також, варто ставати піонерським рухом, який відкриває осередки в інших містах, краще з допомогою якогось розробленого онлайн-ресурсу. Також було б дуже класно запровадити школу лідерства. В університеті ніхто не вчить про це практично. Я би відкрила таку  школу при ССХ Україна, є ідеї щоб придбати центр, зробити його як антикафе і тренінговий центр. Коли ми зробили опитування серед студентів то дізналися, що найбільші їх потреба є в реалізації потенціалу, всі думають про кар’єру, про можливість міжнародного обміну, подорожі. Тому логічно, що ми маємо на це відповідати. Я б радила звернути на це увагу і відповідно перелаштувати роботу ССХ Україна.

 

  • Дякуємо за інтерв’ю та великий внесок у розвитку організації!
  • Прес-центр ССХ Україна