Христос сильніше за Будду й атеїзм. Історія Марини Згоди це доводить

Всі ми хочемо бути ефективними в тому, що робимо. І через те, що ефективність легше всього вимірювати в цифрах, дуже часто звіти нашого служіння зводяться до сухої статистики.  
 
Проте насправді за кожною цифрою стоїть своя історія. За кожним студентом, який знайшов Христа через наше служіння, — роки роботи ССХ! Щоби дати можливість нашим читачам побачити іншу, не статистичну, не KPI`шну сторону нашої роботи, ми вирішили писати про історії пошуку Бога самими студентами.  
 
І розпочнемо ми з історії Марини Згоди. Нам здалося, що її історія дуже добре демонструє, "як працює ССХ". Вона показує, яку роль в нашому служінні відіграють щорічні "Тижні місії" та дискусійні клуби, а також як працює Євангелія від Луки "Відкрий" та хто такі сучасні студенти ССХ. Не будемо більше нічого говорити, бо Марина сама зробить це краще за нас. 
 
 
ЖИВА ІСТОРІЯ: МАРИНА 
 
24-річна нині Марина народилась і виросла в Донецьку. Там закінчила художнє училище.  
 

По життю цікавилася містицизмом, реінкарнацією й буддизмом. Одним словом, східною філософією. Проте в Бога не вірила і за переконаннями скоріш була атеїсткою.
 
Євангелію ніколи не чула, хоча й пропрацювала 9 місяців на розписі стін у православному храмі.  
 
В 2013 році вона вступила до Харківської державної академії дизайну та мистецтв і на другому курсі розпочалась її  "християнська" історія. 
 
 
Розділ 1: Ігротека 
 
В 2015 році Марину запросили на ігротеку (місце, де грають у настільні ігри - ССХ) до однієї євангельської церкви міста. Втім, на той момент вона гадки не мала, що це була церква.  
 

На місці вона не побачила жодної ознаки християнства: ані хрестів, ані заповідей.  
 
"Якби тоді я дізналася, що це церква, то одразу би звідти пішла. Не дивлячись на те, що я фактично нічого не знала про Євангелію, у мене було багато негативних стереотипів щодо християн, яких я вважала жадібними лицемірами, а весь християнський обряд викликав в мене огиду", — коментує вона.  
 
Отже, на ігротеці все було цікаво до того моменту, доки хтось не оголосив, що це насправді церква і що усіх запрошують завтра на богослужіння. Марина була шокована. "Куди я потрапила? Я сюди більше не повернуся! — казала тоді вона. — Проте я повернулася. Наступного тижня. І через тиждень, і через два. Мені подобалося туди ходити, бо це були не ті християни, яких я знала до цього. Це були толерантні молоді люди, які відповідали словом та ділом тому, у що вони вірили, вони не намагалися мене критикувати, а спокійно вислуховували мою точку зору і ділилися своєю. Як вже потім стало зрозуміло, це були студенти ССХ". 
  
 
Розділ 2: Тиждень місії 
 
Так сталося, що знайомство Марини зі студентами з ССХ відбулось десь за місяць до першого "Тижня місії" в Харкові (приміром, такого).  
 

"На сам "Тиждень місії" мені не дуже хотілося йти, але мої нові друзі дуже обережно та наполегливо мене запрошували. Вони робили це, не зважаючи на мою колючість. У результаті я згодилася і щодня ходила на ці заходи". 
 
Ввечері одного дня виступав один із хлопців з ігротеки (як пізніше виявилося, служитель тієї євангельської церкви та добрий товариш всього харківського ССХ), якому вона пообіцяла прийти. І вже після "Тижня місії" в Марини виникло чимало питань: її нові друзі завжди намагалися розглянути їх зі разом з нею. Втім, бувало й так, що у відповідь вони часто отримували від Марини багато ущипливості, агресії, нерозуміння та образ. Таке спілкування тривало десь з півроку. 
  
 
Розділ 3: "Відкрий" 
 
"Увесь цей час вони виявляли до мене любов та терпіння, а також постійно запрошували після "Тижня місії" на зустрічі, аби почати разом читати Євангелію від Луки за виданням проекту «Відкрий», — розповідає героїня цієї статті. Згодом Марина таки погодилася, але знову із величезним обуренням та уїдливістю.  
 

"Коли я нарешті почала читати Євангелію від Луки, у мене знову виникало багато питань, але цього разу я щиро хотіла знайти на них відповідь, — згадує вона. — Мене зацікавив Ісус та християнство в цілому. Я почала чіплятися за кожне слово Євангелії, намагаючись зрозуміти, чому саме так і що це означає. Кожне наше вивчення «Відкрий» перетворювалося на палку дискусію. І тут мене почали запрошувати на дискусійну групу ССХ в одному університеті". 
 
 
Розділ 4: Дискусійний клуб 
 
Дончанка погодилась прийти на дискусійну групу ССХ і, за її словами, отримала неймовірні враження. "Я потрапила в те місце, де можна було вільно дискутувати з віруючими студентами, почути аргументовані відповіді та отримати тверду заперечну відповідь на тезу, що «ми говоримо про одне і те ж саме, але по-різному». Ось це «ні» мене ще більше схиляло до християнства! І ось я вже з нетерпінням чекала нового навчального року, аби лише потрапити на нові дискусійні групи ССХ!".
 

Розділ 5: Рішення 
 
Такий формат спілкування зі студентами ССХ тривав десь рік. За цей час Марина стала помічати, що її погляди на світ поступово змінюються. І багато звичних раніше речей стають чужими та неправильними. "Під впливом спілкування та Євангелії у мене змінювались і погляди на саму себе, — каже вона. — Я побачила справжні мотиви та стимули свого серця, і це мене дуже засмутило".  
 
Одного разу Марина гуляла зі своїм знайомим-атеїстом. Розмовляли про життя. Спілкуючись з ним, студентка вмить зрозуміла, що вже не така, як він.  
 

"Я відчула, що все безбожне стало для мене чужим і що я хочу стати послідовницею Христа. Саме тоді я почала розпитувати своїх друзів про покаяння, як воно відбувається, стала розуміти, навіщо люди роблять щось погане, почала помічати в собі гордість, лицемірство та егоїзм. Я збагнула, що я грішна! І дуже сильно хотіла стати іншою, але мені все ще було страшно віддавати своє життя в інші руки. Ці думки не давали мені спокою". Марина усвідомила, що їй потрібен Христос; вона помолилась молитвою покаяння. 
 
"Зараз я безмежно вдячна Господу за те, що він послав студентів ССХ в моє життя, — зізнається вона. — Я дякую за їхнє терпіння. Вони вислухали від мене набагато більше звинувачень, ніж можна про це написати, але завжди виявляли до мене лише любов. Я вдячна Богу за те, що зараз маю таку можливість нести Євангелію іншим, що можу демонструвати та розповідати, який Він добрий та люблячий до мене у навчанні, у сім’ї, на роботі. Я безмежно вдячна за Його любов до мене". 
  
 
Епілог 
 
Сьогодні Марина Згода — палка активістка "ССХ Харків". Без її присутності не проходить жодний захід, а любов до Бога перетворила її на активну євангелистку. Чи це сталось в один день? Ні, шлях Марини до Бога проходив через всі заходи ССХ і тривав більше року.  
 
Ми раді бути інструментом в Божих руках. 
 
P.S. Інтерв`ю в Марини Згоди брав Євген Шаталов, директор з розвитку "ССХ Україна".