"Тиждень місії" у Львові: 75 охоплених студентів й 2 покаяння!

ССХ Західного регіону вперше проводило у Львові «Тиждень місії» під назвою «Гуглячи Бога, чого ти шукаєш?». Чому саме ця назва? Ми прагнули хотіли говорити до студентів на інтелектуальному та особистому рівнях, використовуючи актуальний для цього час – тиждень перед Великоднем.

Хоча ми були обмежені в ресурсах і заручилися допомогою лише невеликої кількості студентів, усе ж ми прагнули сповістити студентам Благу звістку про Ісуса та знайти способи зацікавити їх у тому, як саме смерть та воскресіння Христа впливають на їхнє особисте (та вічне) життя.

У Західній Україні Великдень – це час церковних служб, обрядів, дотримання різноманітних традицій і постів. Багато студентів, навіть ті, які не є активними прихожанами котроїсь із церков, досі приходять на сповідь чи великодню службу, що є частиною західноукраїнської культури, хоча іноді вони не можуть пояснити, чому дотримуються тих чи інших традицій. Однак наша основна мета полягала в тому, щоб допомогти українським студентам зрозуміти, що всі ці традиції вказують на одну особу – Ісуса Христа!

Тому впродовж понеділка та вівторка 2-3 квітня 2018 року, за тиждень до Великодня, CCX Львів організувала свій перший «Тиждень місії»!

Наша команда складалася з чотирьох працівників ССХ (двоє з них – працівники американського студентського руху InterVarsity) і чотирьох студентів (один із них – студент-ССХовець із Харкова). Також ми залучили волонтерів, які допомагали у організаційних питаннях: звук, відеосупровід, постановка сценок, організація перерв на каву тощо.

Загалом у нас було дев'ять волонтерів із чотирьох різних церков (один з баптистської, п'ять з п’ятидесятницької, один з пресвітеріанської та два з євангельської). 

Ми концентрували увагу на найбільшому університеті у Львові — ЛНУ імені Івана Франка. Саме там двоє наших студентських команд проводили опитування, спілкувалися зі студентами та запрошували їх взяти участь у нашому вечірньому заході. Одна команда називалася «Важливе питання», а друга – «Безкоштовна кава».

Команда «Важливе питання» поставила біля університету велику дерев'яну дошку з написаним на ній питанням дня і запрошувала студентів, що проходили повз, проголосувати за одну з відповідей на це питання. Після цього студенти-християни запитували своїх однолітків, чому вони проголосували саме так, а не інакше, і як це пов’язано з їхніми уявленнями про Великдень.

Питання понеділка було таким: «Ісус – це вигадка, вчитель, дисидент чи Бог?». У вівторок ми запитували: «Ісус після розп’яття залишився мертвим у гробниці, був викраденим і схованим чи воскрес?».

У перший день у голосуванні майже за дві години взяло участь 190 студентів. Із цікавих учасників цього опитування слід згадати студента, що представився сатаністом. Він, попри сильний вітер і сніг, зупинився біля нас на довше, щоб обговорити наше питання і поставити багато своїх особистих. Хлопець спілкувався зі студенткою Ренатою і співробітницею Танею про творіння, гріхопадіння людини і сумісність вчення і постаті Ісуса зі Старим Заповітом. Студент зізнався, що це вперше хтось зміг відповісти на багато його питань про Біблію і що йому справді цікаво дізнатися більше.

Наступного дня голосування тривало близько трьох годин і в ньому прийняло участь 290 студентів. Загалом, багато студентів із різних конфесій, агностиків та атеїстів мало позитивне ставлення до християн і навіть можна було почути як перехожі обговорювали наші питання.

Друга команда складалася зі студентки та працівника, які пропонували студентам безкоштовну каву, якщо ті візьмуть участь в опитуванні про Великдень. Багатьом студентам було настільки цікаво, що їх зовсім не цікавила безкоштовна кава. Їм хотілось поспілкуватися і відповісти на наші запитання. Понад 20 з хвостиком студентів прийняло участь в опитуванні, що відбувалося поблизу університету імені Івана Франка.

Водночас у вівторок біля Львівського політехнічного університету працювала наша третя команда «Живе мистецтво». Двоє студентів та один співробітник запрошували інших студентів прокоментувати та розповісти, що їх найбільше вразило у представленому нами витворі мистецтва (зображенні трьох хрестів на пагорбі та цитати з Матвія 28:6 про воскресіння Ісуса).

Біля цього університету лише п’ять студентів і один професор виявили бажання трохи більше поспілкуватися з нашими активістами. Нам варто було би більше попрацювати з цією командою і краще їх навчити, як запрошувати своїх однолітків і вести невимушені розмови в рамках даного проекту (ці студенти були волонтерами, а не ССХовцями). Вони не були такими впевненими, як наша команда «Важливе питання» чи команда, що проводила опитування за чашкою кави. Та й, можливо, поставити творчу команду біля Львівської політехніки – університету точних наук – було далеко не найкращою стратегією.

Кожного вечора на студентів чекали кава, чай, смаколики, а також тепла і гостинна атмосфера. Грала музика, на вході людей зустрічала команда гостинності. Студенти-ведучі вітали всіх присутніх, представляли проект і питання дня.

У перший вечір виступав запрошений нами Павло Лозинський, який дав не лише чітку відповідь на наявні запитання, але й, зрозуміло, поділився Євангелієм.

Він переконливо запрошував людей, незалежно від того, на якому етапі своєї духовної подорожі вони знаходяться, просто зробити один крок вперед. Можливо, більше дослідити історію Ісуса, самостійно прочитати Новий Заповіт, відвідати малу групу з вивчення Євангелія від Луки з допомогою блокноту «Відкрий. Вияви сам» або зробити крок до Бога.

Потім був музичний виступ та особисте свідоцтво нашої музичної гості Брії Блессінг. Після кількох пісень обох гостей запитали про те, що вони самі думають про питання дня. Також гості відповідали на запитання від аудиторії. На завершення вечора кожного учасника попросили заповнити контактну форму з відгуком про вечірню програму і вкинути у скриньку для лотереї, щоб отримати можливість виграти хороший приз (чашку з логотипом ССХ, флешку або powerbank для мобільного телефону).

Вечір четверга минав у схожому форматі, але вже з іншим запитанням: «Ісус після розп’яття залишився мертвим у гробниці, був викраденим і схованим чи воскрес?», на яке чудово відповів запрошений спікер Михайло Хром'як.

Після його виступу ми презентували коротку виставу про смерть та воскресіння Христа, через які приходять зцілення і прощення. На вечорі також виступив музичний гість Андрій Грифель і поділився своїм свідоцтвом. І так само, як і минулого вечора, ми мали час для питань і відповідей.

Найбільшою ціллю «Тижня місії» було зібрати більше 25 нових студентів на кожній вечірній програмі, доступно поділитися з ними Євангелієм і дати їм можливість зреагувати на Добру Звістку. Також ми хотіли зацікавити студентів діяльністю ССХ і пробудити в них довіру до християн (особливо до ССХ Львова), залучити більше студентів у наш рух і стати свідками покаяння 1-3 студентів. 

Ось, власне, і самі результати: в перший вечір вечір нас відвідали 37 осіб (31 студент), в другий - 55 осіб (44 студенти).

Також до того ми прагнули побачити покаяння 1-3 осіб. Результат: двоє людей у відгуках написали, що прийняли рішення слідувати за Христом. Одна зі студенток, яка відмітила у формі зворотного відгуку пункт «Сьогодні я визнав(ла) Ісуса своїм особистим спасителем і Господом», сказала: «Раніше у мене було багато сумнівів, щодо того, хто є Бог, але після сьогоднішнього дня я знаю, що Ісус – мій Бог!».

Також варто написати про деякі інші milestones: ми роздали понад 400 флаєрів та 12 футболок.   

Обговорюючи тему «Тижня місії» і відповідаючи під час вечірніх заходів на ключові питання, ми хотіли максимально використати цей стратегічний час, коли студенти думають про духовні речі частіше, ніж зазвичай. У тому, як люди голосували з питань дня, ми побачили, що, хоча Львів і вважається доволі релігійним регіоном, все ж велика кількість студентів у перший день опитування стверджувала, що Ісус був лише міфом або просто хорошим учителем, а у другий – що Ісус не воскрес із мертвих, його тіло просто вкрали. Одна дівчина, Іра, що представлялася атеїсткою, наприкінці нашого другого вечірнього заходу сказала: «Я все ще не вірю в Бога, але бачу, що мої думки щодо цього змінюються!». З подібних відгуків і переживань я бачу, що тема «Тижня місії» була актуальною для львівських студентів, особливо з університету імені Івана Франка.

По завершенню «Тижня місії» ми плануємо провести ще й заключну частину, яка міститиме три апологетичні виступи, що відбуватимуться протягом наступних трьох тижнів, організувати дискусійну групу з вивчення Біблії і запросити студентів на заходи англійського служіння.

Отже, давайте підсумуємо.

Ми ставили перед собою прості й реалістичні цілі, не плекаючи великих сподівань. Ми бачили, як росте цікавість студентів, як студенти-атеїсти та агностики стають відкритішими і глибше розмірковують над певними темами, ніж раніше.

Ми спостерігали, як міцніє впевненість студентів-християн у своїй вірі. І не лише тому, що ми дали їм переконливі інтелектуальні і логічні відповіді на те, чому ми віримо у те, в що віримо (а на це ми дали відповідь), але й через учнівство, адже вони активно захищали себе перед іншими студентами, говорячи перед однолітками про свою християнську ідентичність, запрошуючи інших приходити і самостійно шукати відповіді на складні питання, намагатися зрозуміти того Ісуса, який так сильно на нас вплинув.

З тією кількістю студентів і ресурсів, які були у нашому розпорядженні, наші цілі могли здатися незначними, але водночас вони були досяжними й реалістичними.

Автор: Джеймс Алдерсон, працівник американського студентського руху InterVarsity.